Істоія Локач та Локачинського району

 

Істоія Локач та Локачинського району




ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Локачинський район розташований в південо-західній частині Волинської області у верхів’ях рік Луги , Стоходу і Турії (басейни Західного Бугу та Прип’яті ). Район було утворено в січні 1940 року. В грудні 1962 року його ліквідовано , територію передано до складу Володимир-Волинського і Горохівського районів.З січня 1965 року район відновлено. Локачі –селище міського типу , центр Локачинського району , розташоване на правому березі річки Луги , за 56 км на захід від обласного центру.Назва Локачі походить від дієслова локати , лочити , що означає надмірно їсти. Першими історичними володарями Локачів були князі Чорторийські , які взяли назву від місцевості Чорторийськ над Стиром .Рід свій вони ведуть від Гедиміна , князя Литовського , який жив у 14 віці. В період господарювання Чорторийських в Локачах був збудований замок на болотах близько села Козлів – навпроти Локач. Про цей замок згадує Ян Яблонський –воєвода Волинський у 1545 році. Далі володарями Локач стають князі литовські Сангушки , які з’явилися на Волині в Камені-Каширському і Ратно в 1441-1443 роках. Найвідомішим з цього роду був Роман Сангушко (1537-1571 ) –князь Локач.1625 році Локачі дістаються Людвікові Вільзі .Локачі вже були містечком і мали право на чотири ярмарки.Населення займалося сільським господарством.Налічувалось в Локачах 173 двори.Крім ремісників , шевців, кравців, пекарів , перекупників була ще одна категорія – торгова знать.Становище селян в цей час було нестерпним.Феодали примушували селян відробляти шість днів панщини на тиджень , стягуючи грошові та натуральні податки. В 1793 році після другого розподілу Польщі ,Локачі , як і вся Волинь , попадають під панування Росії.Тривало це до 1917 року. 1812 року Локачі були захоплені військами наполеонівської армії.Наприкінці вересня цього ж року західну частину Волині , в тому числі й Локачі , визволили від загарбників російські війська.Більшість місцевих селян брали участь у цій війні і тому вважали , що після закінчення війни одержать свободу. Але їхні сподівання були марними , селяни так і залишилися кріпосними і виконували кріпосні повинності , як і раніше , на користь власника містечка Л .Вільги. Населення Локачів жило в темряві , панувала суцільна неписемність. Лише у 1803 році було відкрите парафіяльне училище , яке через брак коштів невдовзі припинило своє існування.Лише з 1817 року розпочалося нормальне навчання в училищі , навчали польською і російською мовами.Навчання в школі майже не було , вона була закрита , лише у 1835 році відновлює свою роботу. Після реформи 1861 року в Локачах виникають перші капіталістичні підприємства. Діяло дві суконні фабрики , цегельний завод. Селяни займалися кустарними промислами , особливо було розвинуте столярне виробництво , виготовлення деяких сільськогосподарських знарядь , ковальська справа , ткацтво , цим займались у кожному господарстві.Вироби збувалися на місцевих ринках та ярмарках , що відбувалися в Локачах. 23 червня 1941 року до Локачів вдерлися фашистсько-німецькі загарбники.Настали жахливі дні гітлеревської окупації.Німецькі окупанти організували в Локачах масові розстріли , під час яких знищено 3667 чоловік єврейської національності. До Німеччини на каторжні роботи фашисти вивезли 994 чоловіки. В липні 1944 року Локачі було визволено від німецько-фашистських загарбників.У боях за селище смертю хоробрих полягло багато радянських воїнів.На честь їх в центрі селища споруджено пам’ятник . У 1955 році в Локачах зведено двохповерховий будинок районної ради депутатів трудящих і райкому партії , споруджено нові приміщення побутового комбінату , їдальні , крохмальний завод , раймаг , хлібопекарню , стала до ладу інкубаторно-птахівнича станція , відбудували двохповерхове приміщення середньої школи. Славиться земля локачинська своїми знатними людьми , які проживали і живуть до нині на нашій славній Волинській землі.Яскравим прикладом є Галина (Єлизавета) Василівна Гулевичівна , яка народилася в селі Затурці Локачинського району . Займалася меценатською діяльністю , була одним з фундаторів Києво-Могилянської Академії. В'ячеслав Казимирович Липинський – відомий український історик , політолог , громадсько-політичний діяч. Народився в селі Затурці Локачинського району . В.Липинський видав цілий ряд робіт , що стали помітним явищем нашої культури і одержали високу оцінку серед наукової громадськості. Не менш відомою постаттю є Маргарита Юріївна Малиновська. Відома як прозаїк та літературний критик , яка народилася 22 листопада 1941 року в селі Уйма Локацька. Є автором книжок , літературно-критичних нарисів та статей. Валентина Сергіївна Штинько , яка народилася в селищі Локачі. З 1982 року кореспондент обласної газети “Волинь” ,зараз редактор відділу національного відродження. У 1999 році у видавництві “Надстир”я” (м.Луцьк) прийшла до читача друга книжка. Олександр Опанасович Рисак , живе і працює в Луцьку .Доктор філологічних наук , професор кафедри української літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки , завідувач лабораторії лесезнавства. Лариса Олексіївна Жаловага , яка живе і працює в місті Києві головним редактором столичної газети “День” , яка виходить українською , російською і англійською мовами. Є членом Національної Спілки журналістів України. Не менш відомою людиною є Євген Іванович Франчук , який народився в селі Юнівка Локачинського району.На даний час декан історичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки . Автор близько 50 робіт з історії та культури Волині , які отримали високу оцінку фахівців , як в Україні , так далеко за її межами. Добре знають волиняни таку людину , як Олександр Володимирович Огороднік . Народився Олександр Володимирович в селі Сірнички Локачинського району . Зараз директор – художній керівник заслуженого народного ансамблю пісні і танцю “Колос”. Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України. Добре відомі серед локачан люди, які своєю клопіткою , щоденною працею на землі досягли високих виробничих показників , і за що були нагородженні орденами і медалями.Серед них Віра Степанівна Баран , яка народилася в селі Старий Загорів. У 1965 році ім’я Віри Степанівни стало відоме в області і за її межами.За досягнуті успіхи у підвищенні врожайності буряків їй було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці . Олександра Михайлівна Форманюк , яка все своє життя присвятила праці на фермі місцевого колгоспу імені Леніна (зараз “Привітне” ). За сумлінну працю удостоєна високих нагород – найвища серед них –Золота Зірка Героя Соціалістичної Праці. Лідія Федорівна Осипенко , відома як Герой Соціалістичної праці , колишня ланкова буряківничої ланки колгоспу імені Кірова (с.Маньків). Станом на 1 січня 2002 року в районі проживало 25,4 тисяч чоловік , в тому числі 20,1 тисяч сільського населення , що становить 82 відсотки. Загальна площа земель становить 71169 гектарів , в тому числі 51813 – сільськогосподарських угідь , з них ріллі – 43263 гектари. Площа покрита лісом становить 12262 гектари. На території району розміщено 53 сільські населені пункти і одне селище міського типу. Діє районна , одна селищна та 19 сільських рад.

ОПИС СИМВОЛІКИ (ГЕРБ, ПРАПОР)

Герб Локачинського району має форму округлого донизу щита. Для передачі кількох сюжетних ліній , використовуючи Європейську практику, щит розділений по вертикалі на дві рівні частини. На першій частині щита зображено срібний хрест на червоному полі над зеленими луками .Срібний Хрест у червоному полі – символ Волинського краю , зелені луки – символ родючості землі та добробуту. У другій частині щита на білому тлі – палає синє полум'я.Це стилізоване зображення великого газового родовища,віднайденого на території Локачинського району. Щит вписаний у декоративний картуш, доповнений знизу колосками пшениці.Це означає , що район , в основному , сільськогосподарський.
Прапор району-прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3.По горизонталі розділене на дві великі смуги.Верхня частина червона, з лівого боку білий хрест.Нижня частина – зелена , тобто етилізація родючості земель Локачинського району. Автор проекту герба і прапора Локачинського району -Іван Хамежук. Затверджено Герб та Прапор Локачинського району і Положення про зміст , опис та порядок використання символіки рішенням Локачинської районної ради двадцять третього скликання від 23.01.2001 року № 14/6 “Про герб та прапор Локачинського району”.


МУЗЕЇ

1.Музей-садиба В.Липинського с.Затурці.


ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ

1.Михайлівська церква і дзвіниця с.Великий Окорськ (1787 р. кінець ХУІІІ) 2.Михайлівська церква і дзвіниця с.Кисилин (1777р.- ХУІІІст.) 3.Костел,келія монастиря с.Кисилин 4.Луківська церква с.Сірнички (1788 р.) 5.Костел Августинів св.Трійці (1641-1642)


Создан 14 июн 2007



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
gjhu 14 фев 2011 ответить
Істоія Локач та Локачинського району ПОМИЛКА!!!!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Локачі. On-Line community:)